Recent reviews by Aenesthes

Ось так переосмислюю досвід проходження цієї гри, і розумію, що кожна моя думка, кожна позитивна теза закінчується словом "але". От ніби й хороша гра, але залишає після себе неоднозначні враження.

І ніби в технічному плані все було окей, хоч я грала в звичайну ванільну версію, не встановлювала неофіційного патчу, гра жодного разу не вилетіла, впродовж гри я не зустріла якихось багів, які б ламали мені проходження, так, декілька глітчів, та і все, АЛЕ деколи фізика в грі поводила себе супер всрато, і через її кривизну приходилося розплачуватися. То набої швидше закінчаться через те, що вони просто не долетіли до цілі, бо врізалися в повітря, а на нові грошей нема; то мої вороги не отримують шкоди, поки намагаються встати після моїх ударів, хоча я б'ю прямо по них; то ніяк залізти по дошках наверх не можу, а це єдиний шлях далі, тож приходиться стрибати і падати (х10); то пливеш собі під водою в тунелі, хочеш повернути камеру, щоб попливти в сторону, а її "закидує" наверх, що повністю дизорієнтує тебе в просторі, і ти перестаєш вже розуміти, де ти, і куди ти. Такого вистачає.

Квести в грі цікаві, хоч і здається, що саме перша локація особливо сильно пропрацьована та наповнена завданнями, далі по грі їх теж багато, просто акцент вже робиться на основній сюжетній лінії, яка мені, в принципі, сподобалася, АЛЕ реалізація залишила деякі питання та дивний присмак після себе. Я зараз маю на увазі те, що я не розумію, яким чином такий молодий вампір, як наш протагоніст, з такою легкістю розвалює шалені натовпи ворогів, а також долає старших та сильніших за нього вампірів. Це якийсь нонсенс, навіть враховуючи те, що ми набуваємо досвіду та вдосконалюємо свої уміння, в самій грі не проходить багато часу. Можна сказати, що це ігрова умовність, але вона капець як сильно мені кидалася в очі. Ну і раз я вже згадала про натовпи ворогів, так, в грі присутні душні моменти, особливо під кінець. Той самий момент, коли босів проходиш без проблем, але щоб добратися до них, потрібні шалені витримка та терпіння. Ну і рівні в каналізації - це просто капець. Без коментарів.

Сам світ атмосферний: ці хмарочоси, ці клуби, ця музика - це просто щось неймовірне! АЛЕ якщо подивитися на нпс, то перед очима постає цікава картина, в якій жіночі персонажі гіпер сексуалізовані, в той час як чоловічі нпс отримують сумнівну зовнішність та пузаті модельки. Голими жіночими дупами в кінці жовтня в нічному Лос-Анджелесі нікого не здивуєш, тому що тут це нормальне, цілком буденне явище. Так, я в курсі, що гра релізнулась 20 років тому, в зовсім інший соціально-культурний контекст, проте я все одно деколи крінжувала, деколи сміялася, а деколи сумувала через те, що не маю змоги перекусити чоловіками в клубах, бо там доступними для цього є тільки жінки.

Та й таке. Пройшовши цю гру вперше тільки зараз, я бачу, що їй багато чого пробачається. Напевне, через ностальгічні почуття. Для мене це хороша, нормальна рпг, але не найкраща по VtM. Вона грається досить бадьоро навіть зараз, але ці навали ворогів - це просто аауч.

Перепроходила гру за Малкавіана (вкотре) і вирішила залишити ще декілька теплих слів стосовно цього доповнення. Дуже рекомендую брати його разом із основною грою. Длс додає просто море нового контенту разом із унікальними кінцівками, та відкриває нові деталі до вже відомих подій. За Ласомбру цікаво грати - мені дуже сподобалося, і я дійсно прониклася цим кланом; але те, як автор прописав дитя Малкав - це просто вишенька на торті, бо завдяки нашій "особливості" все починає грати новими фарбами. Ну і кульмінація сюжетної арки стосовно наших здібностей - це просто один із найкращих моментів в цій новелі, на мою скромну думку. Обожнюю Parliament of Knives, і це доповнення робить його тільки кращим.

Я практично нічого не знала про цю гру перед тим, як почала її проходити, і це було, можна сказати, знайомство наосліп. Але вже з перших катсцен вона мене як захопила своєю епічністю та кінематографічністю, так і не відпускала до кінця.

На мою думку, однією з найсильніших сторін гри є її квести, особливо завдання союзників. По-перше, вони самі по собі цікаві та підтримують це відчуття зацікавленості несподіваними поворотами, по-друге, там такий драматизм та трагізм в деяких моментах, що ні, я не плачу, це мені щось в око потрапило. До персонажів прив'язуєшся, ти їм співчуваєш. Ти спостергієш за ними в один із найважчих періодів їхнього життя, і проходиш цей шлях разом із ними. Якщо є змога, я би радила грати саме з японською озвучкою, тому що вона додає плюс сто до атмосферності та автентичності.

Щодо самого ігрового світу, то тут у нас по карті розкидано досить багато точок інтересу: це і штуки, які покращують характеристики головного героя (і які було приємно відвідувати вже тільки через неймовірні краєвиди, що переслідували мене, куди б я не пішла), і просто зайняті монголами поселення чи пости. І якщо ви захочете повністю звільнити Цушіму, прийдеться трохи попотіти, але якщо чесно, я від цього процесу отримала велике задоволення, і не пропустила жодного монгола, навіть (особливо) тих, що намагалися від мене відповзти в надії врятуватися; бо бити окупанта - це завжди приємно.

Як саме знищувати ворогів - то вже справа гравця, здебільшого. Деколи в сюжетних місіях гра вимагає використовувати стелс, і якщо ти не справляєшся, потрібно починати з останньої контрольної точки, але я би не сказала, що були якісь важкі моменти, тож хай це не відлякує людей, які не дуже люблять ковзати одним місцем по траві. Взагалі в грі можна здобути навички та знайти обладунки на будь-який смак і стиль гри. Хочете бути самураєм та розвалювати ворогів у відкритому бою? Прошу. Хочете залишатися в тіні та доводити монголів до сказу, поки вони намагаються зрозуміти, де той, хто залишає за собою доріжку із трупів? Будь ласка. Все залежить від вашого бажання та фантазії.

Декілька слів про доповнення, яке переносить нас на острів Ікі. В цілому мені сподобалося, в ньому розкривається багато моментів із минулого головного героя, і по ходу дослідження нового контенту гра дає змогу порефлексувати стосовно деяких подій із основної гри. З'являються нові фішки в плані дослідження світу, але мені деколи здавалося, що розробники навмисне вирішили розтягнути час мого перебування в грі, додавши квести, які не відображаються в журналі, або загадки в святилищах, які без допомоги гуглу не розв'язати. Добре, що це було компенсовано святилищами, біля яких можна погладити тварин - вони супер милі.

Підсумовуючи, хочу зізнатися, що в гру я закохалася. Це просто неймовірна історія, яка викликала в мене широкий спектр емоцій, підштовхнула до роздумів, та залишила після себе дещо більше, ніж просто приємні відчуття від ще однієї пройденої гри. Мені хочеться рекомендувати її кожному геймеру. Якщо вам подобаються ігри, пограйте в "Привида Цушіми". Це топ.

Сподобалось мені завершення трилогії - написано дуже класно. Велика частина розповіді відбувається саме через призму сприйняття головних героїв (тобто персонажів, за яких можна грати) та їхні роздуми. Причому, стилістично все витримано чудово і різниця між їхніми бекграундами відчувається досить сильно. Мені було приємно проживати цю історію як з Калі, яка, як і я, на початку мало що розуміла, і якій тільки в кінці почала вимальовуватися повна картина подій, так і з Подріком, який доповнив розповідь новими деталями. Обидва персонажі містять в своїх образах багато символізму, але тут без спойлерів неможливо, особливо що стосується Подріка. Тому обмежуся тим, що хімія між ними, як на мене, реалізована вдало. Також приємно було зустріти персонажів із попередніх частин, та побачити розвиток в їхніх арках.

Придертися можна до лінійності, історія в основному йде по рельсах, хоча деколи в сторонніх квестах відбуваються розгалуження. Але я не буду, бо занадто вже мені сподобалась сама оповідь та її структура. Також в гру додали нові приколи з рівнем небезпеки та мисливцями, але я ще працюю над тим, щоб роздраконити їх повністю.

Візуал хороший, саундтрек чудовий. Чекаю з нетерпінням офіційного релізу, щоб додати в свій плейліст та переслуховувати.

Коротенька гра, але це однозначно плюс. Не тому, що вона погана, і "хух, нарешті закінчилась", а тому, що за відведений на неї час геймплей не встигає набриднути, і ти взаємодієш із грою рівно стільки часу, щоб отримати від боївки максимальне задоволення. Вона дуже легка емоційно, несерйозна (в хорошому сенсі), насичена кумедними моментами. Настроєм нагадала мені "Бандиток" (тих, що з фільму 2006 року).
Ну і ще в цій грі можна гладити курочок, вони такі милі.

Гра залишила після себе позитивні враження. Скажу відразу, що я її не пройшла до кінця, тобто не зробила хоча б один повноцінний захід, а вбила 3 з 4 босів. Але все ж певне уявлення про гру отримала.

Вона цікава в сюжетному плані, і з кожною смертю ти отримуєш нові шматочки інформації про головних героїв та історію в цілому, що прикольно, бо я не пам'ятаю, щоб в якійсь іншій грі я так раділа тому, що мій перс помер, і мені треба починати все спочатку. А тут дуже спокійно і приємно все реалізовано, можна навіть декорувати нашу домівку, що додає чіловості (правда, тільки після того, як нагріндите потрібних ресурів). Музика супер кайфова і вписується в атмосферу на всі сто відсотків. З геймплейної точки зору, ну тут у нас рандом, заходи багато в чому залежать саме від нього: які скіли отримаєте, в які кімнати потрапите. Це дуже сильно відчувається, бо із моїм від'ємним досвідом гри в подібне, я умудрялася деколи проходити дуже далеко, а через пару годин лажати дуже швидко, хоча по ідеї чим довше граєш, тим легше тобі мало би ставати. У босів із часом з'являються нові варіації з мувсетами, битися з ними не нудно. Але не впевнена, що із мобами така сама ситуація буде, бо їх тут не сказати, що дуже багато варіацій.

Загалом гра бадьора, але занадто напружена місцями, як на мене. Можливо, взнаки дається якраз відсутність досвіду в таких іграх, або вже не дуже молодий вік. Але в цілому вона мені сподобалася і можливо, я колись до неї повернуся. І буду вже грати в полегшеному режимі для пенсіонерів, і ставати сильнішою із кожною смертю.

Не змогла пройти гру до кінця, хоча дуже старалася. Не завжди було зрозуміло, що потрібно робити далі, навіть враховуючи те, що в грі є підказки в журналі. Твій прогрес прив'язаний до специфічних дій, і далі ти не пройдеш, поки не зробиш виключно те, що хоче від тебе гра. І якщо це ще більш-менш нормально відчувається в малих локаціях, де поле розслідування невелике, то в більших просторах це просто пекло. Коли бігала по психлікарні, мені здавалося, що я вже й сама починаю втрачати розум. Але що найбільше мене вразило, так це те, що час від часу в грі виникають моменти, коли Шерлок, наприклад, питає Вотсона, куди їм вирушати далі, на екрані з'являється клавіатура, і тобі потрібно самому ввести назву локації. При цьому, відкрити журнал, передивитися зачіпки і тд, ти не можеш. Єдине, чому я змогла вгадати в більшості випадків, до яких дійшла, це те, що я грала в римейк, і більш-менш мала уявлення про сюжет.

Я люблю Шерлока від Фрогів, але конкретно в цьому випадку мені здається, що краще пройти римейк, бо тут скоріше задушишся, аніж отримаєш задоволення від сюжету, який реально прикольний.

Ще одна чудова безкоштовна гра з котиками та українською локалізацією. Так, коротенька, але для здобуття всіх досягнень не потрібно купувати длс. Проте, якщо є змога підтримати розробників, то знайте, що кошти, отримані від продажу доповнення, йдуть на допомогу безпритульним кітикам, тож ви зробите добру справу.

В грі дуже розслабляюча музика, і поки шукаєш пухнастих, відчуваєш, як відновлюється душевний спокій. Тож рекомендую, для покращення настрою та морального стану.

Затишна гра з приємним саундтреком, українською локалізацією та котиками. Всі рівні класно намальовані, і мають власні квести. Сподобалось, що в грі можна знайти багато посилань до попкультури, а також до інших ігор цих розробників.

Камера трясеться як скажена навіть після вимкнення відповідної опції в налаштуваннях. За увесь мій ігровий досвід це друга гра, від якої мені стало фізично недобре, і перша, в яку я взагалі не можу грати через це.