Senaste recensioner av INDIVID [UA]

Має всі складові гарної гри цього жанру: багато зброї, ще більше ворогів, а ще чудовий електронний саундтрек. Від себе автори додали дрібку еротики по смаку і трохи гарних жартів в текстовій локалізації.

Тож виглядає гарно, звучить гарно, локалізація і навіть трошки сюжету є. Тож залишилось і вам пограти, а згодом написати свій відгук у Steam. Бо щоб було більше гарний українських ігор українцям потрібно в них грати.

Арахнофобія заходить в чат.

Disfigure — це монохромний топ-даун шутер з елементами рогалика. Загалом ніби все просто нищимо орди всіляких повзучих мразот, і відкриваємо за досвід нові здібності. Тільки от це в темряві, де є лише невеличке кільце або промінь світла від нас, і в цьому вся крутість, ви завжди можете забігти «не туди», бо в темряві може виявитись ще більше ворогів ніж ви бачили на світлі.

Цікаво, що є не лише зброя дальнього радіуса дії, рубити катаною величезних клопів та тарганів, що виповзають з темряви бридко, та чудово одночасно.

Гру фактично робили дві людини. Одна графіку та технічну частину, а інша звучання. Щоб лускаючи чергову падлючу комаху ви впізнавали цей звук.

Її випустили і зробили безкоштовною.

Вона стала ще крутішою. Додали більше здібностей. відкрили зброю, доробили анімації. Гра стала ще крутіша, я поки не відкрив всію зброю і не зміг дійти до другого босу, але стало реально цікавіше ніж було в демо, і це ще навіть не фінальна версія.

Самі автори кажуть, що це десь середина з запланованого. Тобто вони цю крихітку, ще будуть полірувати. Зважаючи, що гра зроблена однією людиною, бо друга це композитор, а дизайн і код це все перша. То взагалі можно сказати, що це мабуть поки одна з кращих VS-подібних ігор які я грав за цей рік, а граю як їх ой, як багато.

Тож підтримайте автора, пограйте, напишіть добре словце, уявіть на секунд що це ви давите брудних виродків з болотної країни. Хоч сумно, що їх так смажити всіма стихіями в житті не можна.

11 з 10 Бодь павуків

Чудова безкоштовна альтернатива, лайну від Лауш студіо.

Риба стріляє у персик в бікіні?

Гарний шутер для мене визначає в першу черга динаміка ігрового процесу і зручний дизайн рівнів, що дає змогу тримати динаміку в правильному такті, тобто накат-відкат, а ось графіка та сюжет, це для цього жанру вже, як запити після їжі можна, але не обов’язково.

От динаміку і гарні рівні має чудовий, сюрреалістичний, кумедний і все одно крутий шутер FISHGUN. Ми маємо одну зброю, але постійно можемо змінювати, а головне комбінувати типи її стрільби підбираючи під момент гри. 96% гарних відгуків, кажуть, що десь риба пістолет тухне без ваших вправних рук.

Звучить до речі теж чудово, тож категорично раджу звернути увагу на цю знахідку.

Більше оглядів та інших цікавих речей в моєму Телеграм каналі [t.me]

Мінімалістичний і добре зроблений проєкт від українського розробника. Все дуже приємно, але мені не вистачило фонової музики, хоча і без неї грати чудово. Рівні стають складніше поступово, тож раджу.

Оновлено: музику додали, рівні теж, гра стала ліпша!

Ігри не завжди бувають успішними, але головним залишається, що розробник з цим зробить. Історія про те, як цікаві ігри побачили світ, але не гравців і про розробника, що не опустив руки. Ось справжній український запал 🔥 Інтервью з розробником SKY і що чекати далі.

https://ukrgeek.win/istoria-indie-rozrobnika-igri-yakogo-ne-zayshli/

Здається, лише нещодавно я публікував огляд першої частини Undead Horde, але насправді з виходу першої частини пройшло вже доволі багато часу. Тому не дивно, що сьогодні я буду ділитись враженням від продовження цієї серії ігор.

В першій частині я порівнював Undead Horde з Overlord, її продовження Undead Horde 2: Necropolis теж можна було порівняти б з Overlorvd 2, але 10Tons у своєму сиквелі зробили більше вагомих змін, тож це порівняно все ж не буде коректним, але про все по черзі.

Почнемо з того, що в нас з’явився хоча б маленький, але сюжет, який можна описати навіть без спойлерів. Після подій першої частини наш Могутній Некромант заснував своє місто (десь в паралельному вимірі), де спокійно жили мертві громадяни, вигулювали неживих песиків і нікого не чіпали. Звісно ж поки не приперлись живі, щоб все це розграбувати, знищити, та не ув’язати більшість мешканців в полон. Саме тому, ми маємо знов показати, що живим краще ніколи не чіпати мертвих, що «живуть своїм життям».

Тепер маю розповісти про найбільшу зміну гри. Це зміна в некромантії, від якої я «горів» першу годину гри. Вона стала складніша, і насправді так стало цікавіше, бо тепер не можна оживити будь-кого, кого ви вбили. Тепер ви маєте постамент в центрі міста, там обираєте декілька типів військ і їх вже можете призивати з будь-кого, привіт ведмідь з тіла курки. Це фундаментальна зміна, зробила гру важчою, але разом з тим набагато цікавішою і створила тактичний елемент, бо так треба комбінувати різни типи військ під ситуацію, а якщо не робити цього, то буде важко. Наприклад на деяких босів краще бігти з купою шаманів, що сповільнюють ворога ніж просто ведмедів, що його будуть спробувати розірвати, а він буду весь час викликати швиденько допомогу.

Далі логічно поговорити звісно про сам Некрополіс. Тепер це місце, де можна покращувати воїнів, відкриваючи нові можливості, але звісно доведеться обирати і ніколи не вистачить, щоб відкрити все у всі, але це ж і не потрібно. Найприємніше, що все можна «повернути». Так на початку я воював через зомбі-гулів, а згодом вже через ведмедів, але наприкінці все зайве придбав, бо потребував до тварин підтримки магів, до яких відносяться і лікарі. Інші ж гравці грали через швидку піхоту та магів, активно маневруючи та відтягуючи на себе купками ворогів. Але повернемось до міста, де тепер також знаходяться окрім звичного магазину (які нарешті зібрали в одне місце!) ще кузня, щоб створювати з різних предметів новий чи перековувати за гроші старі та місце для рун (які тепер теж треба відкрити) і вони тепер стали ще більш корисними, але знайти всіх буде важко. Наприклад пройшовши гру, я близько п'яти так і не знайшов, виконавши усі квести.

Разом з тим саме місто ще відіграє роль в тому, як змінилась система порталів, тепер в кожну з чотирьох локацій, можна потрапити лише через відповідну сторону, що буде доступно не відразу. Також мені сподобалось рішення, що всі крім фінальної локації доступні частково, потім треба піти до іншої, а потім знов повернутись, але вже зустріти більш потужних ворогів і вже дійти до її краю.

Приємною зміною є також додаткові механіки. На болотах тепер треба шукати прокляті хрести, щоб відкрити проходи, в арктичній локації є крута механіка льоду та вогню, що робить так, що щоб відкрити деякі проходи чи речі їх буквально треба розтопити, а в пустелі тепер треба буде буквально викопувати скарби та вирішувати простенькі головоломки, щоб відкрити стародавні руїни мумій. Все це робить локації більш унікальними на додачу до ворогів, та їх типів атак, що не дає засумувати та відчувати гру одноманітною, бо загальні ж механіки її не зміні, як і типи квестів: здолати когось чи знайти щось.

В першій частині я скаржився на нудну фінальну локацію та її надто швидке проходження. В цій частині це виправили, і виправило чудово. У фінальні стало, важко, ворогів багато, з’явились нові круті міні-боси і сам розмір локацій став не менший за попередні біоми. Окремо варто згадати різні бафи для ворогів, через які я мав забігати вперед, щоб їх знищити доки армія відволікала ворогів Так часто вмирати, як наприкінці мені не доводились ніде раніше, і це чудово, бо я був змушений міняти руни, міняти воїнів, змінювати покращенні та це справді створювало відчуття, що це фінал.

Загалом Undead Horde 2: Necropolis чудовий сіквел, бо він узяв все гарне з першої частини: багато гумору, цікаву систему непрямого контролю армією, некромантію і покращив це, а ще додав багато нового і головне корисного, що зробило гру глибшою. Я не став намагатись охопити прям усе-усе, бо не все насправді варто уваги, але разом з тим, це чудова гра, вона принесла мені багато задоволення. Тож незалежно від того чи грали ви в першу частину гри, раджу вам цю, бо таких гарних ігор про лиходіїв на жаль майже не виходить в наш час!

EPOCH я придбав майже випадково, я люблю жанр raill шутерів, але їх мало загалом, а цей був з гарними відгуками та вартує 40 гривень, тож вибір був простий, беру!

Вже потім я дізнався, що це порт з IOS, до речі 2 частина так і залишилась ексклюзивом для IPad. Вказує на оригінальну платформу лише величезний інтерфейс, але в іншому це аж UE4, тож красиві ефекти та трошки псевдо руйнування будуть.

Вся чудовість EPOCH в тому, що скоріш за все гра веде в оману більшість гравців тим, як у неї грати, але про це трохи згодом. В сюжетному плані все просто, ми робот зі сміття, який ожив і несеться зруйнованим світом в пошуках якихось даних.

Весь сюжет подається через короткі кат-сцени зроблені в самій грі й файлики з документами, як я звісно не читав. Геймплено, гра сильно вперед пішла відносно більшості подібних ігор, бо тут прям не просто ховаємось серед сміття, а робимо перекати та стрибаємо, наче акробат Дюссолей, щоб не відхопити риму до назви цього цирку. Інколи ж можна відчути себе Джимом Керрі в фільмі «Маска», коли ти ніби від усього ухилився, але чомусь все одно вибухнув від ушкоджень.

Знищуючи роботів, ми потім серед їх останків, щось забираємо та можемо встановити на себе, як то броня, зброя чи продати, щоб купити інше потрібне. Також є додаткові здібності, як от ракета з самонаведенням та різні гранати, а ще слоумо, бо це 2014. Так я пробіг всю гру і застопорився на головному босі. Він навчив мене, того що стрибати треба з розумом, бо у всіх, як і у тебе є кул даун зброї та є місце, де вона завдасть чи ні ушкодження. До цього я більше стрибав інтуїтивно, хапаючи час від часу кулю в залізну бляшанку, що замість голови.

Далі ж ми переходимо до найголовнішого тож прошу увагу на зображення. Один це мапа кампанії, як вже казав під час її проходження нам випадають деякі предмети, але інші можна лише купити. Програвши босу три рази, я подумав, що треба дорожча зброя і краща броня, але от хрінь, де взяти кошти?

Продовження читайте за посилання [nachasi.com]

Загалом непогано, але не поки нічого надто нового.

Нічого не зрозумів, але медитативно та заспокоює.