Ця гра майстерно адаптує ідею "глибокого занурення у світ без жодних пояснень", яка може залишити багатьох людей у ступорі. Гра не буде вас вчити своїм механікам, не буде давати вам чітких цілей, не буде вам розповідати пряму історію. Доводиться використовувати свої інтуїцію та знання принципу роботи реального життя, механізмів. Доводиться осмислювати те, що відбувається, помічати усе, що відбувається навколо — бо, фактично, весь сторітеллінг гри сформовано за допомогою довкілля та метафоричних подій, які відбуваються з головним героєм та іншими істотами.

У грі, власне, є декілька видів пазлів, які можуть трохи змусити подумати, але фактично, якщо ви ознайомлені із жанром головоломок хоча б трохи, вони не будуть дуже складними. Але імерсивними — так точно.

У якомусь сенсі, мені дивно, що цю гру оминула спільнота anti-woke. Можливо, їм не вистачило клепки зрозуміти, що ця гра розповідає про ідею трансцендентності людської душі, про те, що наші тіла, наші оболонки не мають ніякого значення і є фактично м'ясом. Гра, звісно, не пропагує напряму цю ідею, але можна по натякам зрозуміти, що суть у тому, що тіло це розхідний матеріал, а те, що насправді важливо цивілізації світу Scorn — це переродження, піднесення свідомості та її маніфестація у фізичну, ефемерно пурпурну форму, відокремлену від будь-яких полових рис.

Жодних слів, окрім похвали, не можна сказати щодо оформлення гри, її саундтреку, інтерфейсу. Інтерфейс у грі зроблений у-світі, тобто ви майже не побачите HUD-елементів. Арт гри та її графіка просто феноменальні, я не можу згадати жодної гри, яка б настільки єдино, вивірено та унікально малювало макабричну картину народження та переродження, поєднання матерії з органікою. Незважаючи на пряме натхнення Гігером та Бексинським, авторам вдалося створити щось нове, але настільки близьке. Музика гри теж влучає у десятку, створюючи дуже якісні ембієнти та дуже тривожні мелодії там, де потрібно. Саундтрек гри абсолютно еталонний, він не скатується у шаблонний аматорський ембієнт і примітивні мелодії за методичкою сольфеджіо, і сподобається усім поціновувачам жанру.

Гра лякає, але не скрімерами, а метафорами, сторітеллінгом за допомогою довкілля, оточуючим середовищем. У грі для деяких може бути дуже високий шок-фактор за рахунок боді-хоррору.

Єдине, що утримує мене від оцінки 10/10 — це те, що у грі дійсно чомусь у один момент пропадає баланс бойової системи та хоррор-дослідження. Я не можу сказати, що це відбувається протягом усієї гри, але в одній главі у конкретні пів-години гра перетворюється у натуральний Doom. І я не кажу це про фантастичний фінальний епізод Scorn, який демонстрував дуже розумні та, можливо для деяких, складні механіки.

Як я і сказав на початку, Scorn це не просто гра, а витвір мистецтва. Розважати вона вас не буде. Вона втулить вас у крісло, змусить вимкнути світло та зануритися у свій світ. І якщо ви дозволите собі трохи подумати над тим, що відбувається навколо — для вас гра може стати таким самим одкровенням, як і для мене.

[h3]Scorn — абсолютно фантастичний мистецький витвір, який, вгризаючись під кожу, спонукає до думок. [/h3] Ця гра майстерно адаптує ідею "глибокого занурення у світ без жодних пояснень", яка може залишити багатьох людей у ступорі. Гра не буде вас вчити своїм механікам, не буде давати вам чітких цілей, не буде вам розповідати пряму історію. Доводиться використовувати свої інтуїцію та знання принципу роботи реального життя, механізмів. Доводиться осмислювати те, що відбувається, помічати усе, що відбувається навколо — бо, фактично, весь сторітеллінг гри сформовано за допомогою довкілля та метафоричних подій, які відбуваються з головним героєм та іншими істотами. У грі, власне, є декілька видів пазлів, які можуть трохи змусити подумати, але фактично, якщо ви ознайомлені із жанром головоломок хоча б трохи, вони не будуть дуже складними. Але імерсивними — так точно. У якомусь сенсі, мені дивно, що цю гру оминула спільнота anti-woke. Можливо, їм не вистачило клепки зрозуміти, що [spoiler]ця гра розповідає про ідею трансцендентності людської душі, про те, що наші тіла, наші оболонки не мають ніякого значення і є фактично м'ясом. Гра, звісно, не пропагує напряму цю ідею, але можна по натякам зрозуміти, що суть у тому, що тіло це розхідний матеріал, а те, що насправді важливо цивілізації світу Scorn — це переродження, піднесення свідомості та її маніфестація у фізичну, ефемерно пурпурну форму, відокремлену від будь-яких полових рис. [/spoiler] Жодних слів, окрім похвали, не можна сказати щодо оформлення гри, її саундтреку, інтерфейсу. Інтерфейс у грі зроблений у-світі, тобто ви майже не побачите HUD-елементів. Арт гри та її графіка просто феноменальні, я не можу згадати жодної гри, яка б настільки єдино, вивірено та унікально малювало макабричну картину народження та переродження, поєднання матерії з органікою. Незважаючи на пряме натхнення Гігером та Бексинським, авторам вдалося створити щось нове, але настільки близьке. Музика гри теж влучає у десятку, створюючи дуже якісні ембієнти та дуже тривожні мелодії там, де потрібно. Саундтрек гри абсолютно еталонний, він не скатується у шаблонний аматорський ембієнт і примітивні мелодії за методичкою сольфеджіо, і сподобається усім поціновувачам жанру. Гра лякає, але не скрімерами, а метафорами, сторітеллінгом за допомогою довкілля, оточуючим середовищем. У грі для деяких може бути дуже високий шок-фактор за рахунок боді-хоррору. Єдине, що утримує мене від оцінки 10/10 — це те, що у грі дійсно чомусь у один момент пропадає баланс бойової системи та хоррор-дослідження. Я не можу сказати, що це відбувається протягом усієї гри, але в одній главі у конкретні пів-години гра перетворюється у натуральний Doom. І я не кажу це про фантастичний фінальний епізод Scorn, який демонстрував дуже розумні та, можливо для деяких, складні механіки. Як я і сказав на початку, Scorn це не просто гра, а витвір мистецтва. Розважати вона вас не буде. Вона втулить вас у крісло, змусить вимкнути світло та зануритися у свій світ. І якщо ви дозволите собі трохи подумати над тим, що відбувається навколо — для вас гра може стати таким самим одкровенням, як і для мене.