Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 387 005 сторінок.

Календар

31 липня

1784 — помер Дені Дідро, французький письменник, філософ-просвітитель, енциклопедист
1849 — загинув Шандор Петефі, угорський поет
1850 — народився Сергій Подолинський, український науковець, соціолог, економіст, громадсько-політичний діяч, публіцист
1855 — народився Вільгельм Онезорге, німецький історик, педагог
1907 — помер Михайло Дорундяк, український правник, громадський і культурний діяч
1944 — загинув Антуан де Сент-Екзюпері, французький письменник

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Не хочу поминути найважливішого розділу про хибу, перед якою володарям важко вхоронитися, коли не є дуже мудрі або коли не вміють дібрати собі добрих дорадників. Говорю про підлесників, яких при дворах повнісько. Бо люди так милуються у своїх власних речах і так часто себе дурять, що з важким трудом бороняться перед цією заразою. А як хочуть оборонитися, то грозить їм небезпека бути погордженими. Іншого способу, щоб оминути підлесливість, немає, як тільки переконати людей, що вони не ображають тебе, коли говорять тобі правду: але ж, коли кожен може сказати тобі правду, тоді ти тратиш пошану. От тому, мудрий володар повинен триматися третього способу: вибрати у своїй державі мудрих людей і тільки їм дати волю говорити правду й тільки про ті речі, про які він їх питає, а не про інші. Але в кожній речі повинен звертатися до них, вислухати їх думки, а потому постановляти самому по своїй вподобі. І до цих порад, і до кожного дорадника відноситися так, щоб кожен бачив, що чим свобідніше говорить, тим радніше порада буде прийнята. Крім тих, не слухати нікого, йти за раз обдуманою постановою й бути непохитним у своїх рішеннях. Хто робить інакше, той або пропадає через підлесників, або часто зміняється через змінливість думок: а це спричиняє, що його мало шанують.

читати далі…

Вибрана поезія

Шандор Петефі

Доля. (Львів, 1897)

Повертав ся я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу.
Як до лона припаду їй,
Все на серцї виллю,
Як вона менї любовю
Кинеть ся на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсїм не котились.
Ось і хата… З криком неня
Біжить обнимати…
І забув я в ту хвилину
Все, що мав сказати.